День Преображення Господнього 19 серпня в народі називали святом Спаса. За традицією у цей день святили фрукти (яблука, груші), мед, калачі, виготовлені з борошна нового врожаю.
Після закінчення церковної служби освяченими пирогами і фруктами пригощали дітей та жебраків.
Вважалося великим гріхом куштувати яблука та груші до Спаса. Особливо ревно цієї заборони додержувалися батьки, які втратили дітей, а також діти, в яких померли батьки. У багатьох регіонах України переповідали старовинну легенду про те, що на Спаса на тому світі Божа Матір роздає усім померлим діткам яблучка, але тим, чиї батьки на землі куштували ці фрукти до свята, не дає нічого, тому вони гірко плачуть, проклинаючи свою долю.
У день Спаса крім фруктів та меду до церкви несли також великі оберемки трав, квітів, городніх рослин. У результаті кожен вид освяченого зілля використовувався з конкретним призначенням. Зокрема, квіти базиліка ("васильків") застосовували для лікування бешихи, падучої хвороби, запою і внутрішнього жару. Крім того, з них робили підстилку в труні, виготовляли подушечку для небіжчика, вінки для померлих незаміжніх дівчат. Відвар "сон-трави" використовували при розладах сну. Листя чорнобривців ("повняків") клали у купіль для кволих та худих дітей, адже вважалося, що після цього вони наберуть вагу.
За народними прикметами, свято Спаса вважалося ще одним днем, коли літо зустрічається з осінню. У цей час вже відчувалися перші ознаки майбутніх холодів, тому говорили: "Прийшов Спас, готуй рукавиці про запас". У другій половині серпня, ближче до Першої Пречистої, селяни розпочинали завершальну операцію трудового сільськогосподарського року — посів озимих. За звичаєм, для цього використовували спершу зерно від освяченого на Спаса й обмолоченого обжинкового снопа. Таким чином завершувався землеробський рік та замикалося річне коло обрядового аграрного календаря.